Україно моя, рідна мати моя, Хто ти є? Хто ти є? – Я питаю про те навесні солов’я, Я запитую серце своє. Хто ти є? Хто ти є? – Я запитую серце своє.
Мені каже Дніпро: Україна – то я! А Карпати високі здаля Все шепочуть: у горах матуся твоя – Невмируща вкраїнська земля! Шепчуть гори здаля: Невмируща вкраїнська земля!
Вірю, знаю: у горах матуся живе, У Дніпровськім потоці співа, Її серце – то небо весни грозове, Її дума – печаль світова. Її серце живе, Її дума – печаль світова!
І зірки вдалині – то Вкраїни вогні, То все ти! То все ти! Струни кобзи звенять, Україна в мені, Ніби райдужні в небі мости! То все ти! То все ти! Ніби райдужні в небі мости!
Україно моя, рідна мати моя, Хто ти є? Хто ти є? – Я питаю про те навесні солов’я, Я запитую серце своє. Хто ти є? Хто ти є? – Я запитую серце своє.
a
b
c
d
e
f
g
h
i
j
k
l
m
n
o
p
q
r
s
t
u
v
w
x
y
z