Вій – Не дала земля 0

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі,
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні, наче морок безодні,
Як той лід холодні, її очі бездонні.

Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси, росой змиває сльози з очей.

Очі відьми мов зорі, очі відьми мов зорі,
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила, серед хащі могила,
Там згубили люди, кого відьма любила.

Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса,
Росою миє коси, до лісу квіти носить…

Глаза ведьмы как звезды, глаза ведьмы как звезды,
Ее черные глаза, словно росы прозрачные.
Словно мрак бездны, словно мрак бездны
Как тот лед холодные, ее глаза бездонные.

Ночью осенний веет ветер,
На болоте сыч старый кричит.
А утром на покосы выбегает боса
И распускает волосы, росой смывает слезы.

Глаза ведьмы как звезды, глаза ведьмы как звезды,
Ее горькие слезы, словно росы прозрачные.
Среди чащи могила, среди чащи могила,
Там погубили люди, кого ведьма любила.

Ночью осенний воет ветер,
На болоте сыч старый кричит.
А утром на покосы исходит боса,
Росой моет волосы, в лес цветы носит ...