Ти сказала, що кохала, але це було давно. Свої мрії відпускала у розчинене вікно. Ти лягала спати, в сутінках кімнати, Вже комусь не було що казати.
Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа. Не знайшла і не згубила, просто втратила його. Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли. А вже і не важливо, "Хто?" й "Кого?"
Листя падає, падає, щось мені нагадує, А я собі пригадую, – тебе... Листопадами, падає, кружляє листопадами, і вже давно не пара ми... Ти де?
Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі. Страхом заворожують тебе. А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері. І тебе в самотності вкраде.
Листя падає, падає, щось мені нагадує, А я собі пригадую, – тебе... Листопадами, падає, кружляє листопадами, і вже давно не пара ми... Ти де?
a
b
c
d
e
f
g
h
i
j
k
l
m
n
o
p
q
r
s
t
u
v
w
x
y
z