Ти сказала, що кохала, але це було давно. Свої мрії відпускала у розчинене вікно. Ти лягала спати, в сутінках кімнати, Вже комусь не було що казати.
Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа. Не знайшла і не згубила, просто втратила його. Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли. А вже і не важливо, «Хто?» й «Кого?».
Приспів
Листя падає, падає…, щось мені нагадує, А я собі пригадую, - тебе….. Листопадами, падає……, кружляє листопадами, і вже давно не пара ми… Ти де?
Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі. Страхом заворожують тебе. А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері. І тебе в самотності вкраде.