Одного туманного ранку, коли сонце сходить так поволі Після битви під Крутами Вмирав її молодший син, мужньо, як воїн Крізь сльози вона й сьогодні чує його голос
Ма, якщо б прожити знов життя Якщо б мій шлях не мав кінця Якщо б вогонь не гас в серцях То я б! То я би все віддав лише Щоб обійняти знов тебе
Остання посмішка полинула та застигла на його обличчі Життя промайнуло в одну мить перед очима Немов у дитинстві Його торкнулися руки матері У свої останні хвилини він почув її плач
Мій син, якщо б вернути час назад Якщо б не сльози на очах Якщо б здолати свій страх То я б! Я б віддала усе лише Щоб обійняти знов тебе
Якщо б вернути час назад Якщо б не сльози на очах Якщо б здолати свій страх Та Якщо б прожити знов життя Якщо б мій шлях не мав кінця Якщо б вогонь не гас в серцях Нехай! Сто тисяч років болі ще Щоб обійняти знов тебе
a
b
c
d
e
f
g
h
i
j
k
l
m
n
o
p
q
r
s
t
u
v
w
x
y
z