Часом буває так, що хочешь почути, Речі які б ніколи не знати. І тягне за руку тебе в то місце, Де думаєшь, краще б очей не мати.
Ти дивишся в кухні на кран і воду, А правда нізвідки не виходить, І дивляться в очі тобі знайомі, Та їхнії очі твоїм говорять
Спи собі сама, Коли біля тебе мене нема.
Часом буває такБ що в магазині, Ти хочешь крикнути: "Ну в чому я винна?" Тебе окидають розуміючим оком, Дуже болить, хоча й ненароком. І ти ростешь, старієшь, вмираєш, А тої правди так і не знаєш, Боїшься її, і від неї втікаєш, І в стінах своїх ти одна засинаєш.
a
b
c
d
e
f
g
h
i
j
k
l
m
n
o
p
q
r
s
t
u
v
w
x
y
z