Піккардійська Терція – Трамвайні етюди 0

Їхало щастя в порожнім трамваї,
Сиділо у кріслі принишкле й сумне,
Когось в змерзле вікно виглядало,
В змерзле вікно виглядало,
Когось виглядало, а може й мене?

Порожня "четвірка", "четвірка" порожня,
В ній він і вона, веселі й сумні.
Заходьте навшпиньках, не треба лякати,
Навшпиньках, не треба лякати
Тінь їхнього щастя, відбиту в вікні.

Два дивних трамваї є в нашому місті,
Хоч трохи уваги - побачиш ти їх:
Один з них веселий, радіє, сміється,
А другий сумний, тихо тужить і плаче він.

В одному натовпі щастя згубилось,
Воно не шукає нікого й ніде,
Воно в трамваї собі поселилось,
В трамваї собі поселилось
І добре йому у трамваї отім.

А в другому, тому, де вікна замерзлі,
Де вітер тепло із душі видува,
Печаль притулилась у сірому кріслі,
Трамваю сумнішого в світі нема.

Їхало щастя в порожнім трамваї,
Сиділо у кріслі принишкле й сумне,
Когось в змерзле вікно виглядало,
В змерзле вікно виглядало,
Когось виглядало, а, може, й мене?