О.Пулатова VERBA – Лунатик 0

Ми посланці хмурної весни,
Палкі, сумні.
Не буде, я сподіваюсь, ні
Ще гірш мені.

Весна теж вміє похмурою бути,
Слютна, брудна.
Вона в своїй журбі розкута,
Обмежень нема.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Ти вже не гострий,
такий собі, вчорашній біль.
В повітрі танеш серед слабких,
Повільних хвиль.

Шепоче радіоприймач
Тихенько мені.
Невдовзі прийдуть приємні й гарячі
Сонячні дні.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Весна похмура такого болю
Мені завдала
Тепер я вдячна за кожен промінь,
За краплі тепла.

Не забруднила душі,
не зрадила серце своє.
І не втікла і не соромилась
того, ким я є.

Шалені мокрі птахи
Співають на проводах.
І божевільні такі
Стукоче ритми вода.

Навколо все оживає,
І повертаються сни.
Я свою душу звільняю
Серед хмурної весни.

Серед хмурної весни...

Серед хмурної весни...

Серед хмурної весни...