Марія Бурмака – Я втомилась від цих революцій 0

Я втомилась від цих революцій,
Поросла полином дорога,
По дорозі сіється попіл,
А в слідах проростають квіти.
Я слова залишу на потім,
Я люблю як сміються діти
І як квітами пахне постіль.
Досить з мене цих революцій!

Я втомилась від цих революцій
І притрушені сонячним пилом
Хай дощі по асфальту лиш ллються,
Переписують все "набіло".
Я заплачу – значить заплачу,
Все одно тоді засміюся
І нарешті усіх пробачу.
Досить з мене цих революцій! (2)

Я втомилась від цих революцій,
Що такими не є насправді,
Що такими даремно лиш звуться,
Я сама собі буду правда.
Говорімо про щось інакше,
Я нічого вже не боюся,
Лише трохи, напевно, фальші.
Досить з мене цих революцій! (2)

Я втомилась від цих революцій,
Поросла полином дорога,
По дорозі сіється попіл,
А в слідах проростають квіти.
Я слова залишу на потім,
Я люблю як сміються діти
І як квітами пахне постіль.
Досить з мене цих революцій!.. (4)