Сімдесята ніч тої осені Вбила всі мої серцеві принципи Підняла з землі ноги втомлені І до неї до неї магнітами А її любов то вона й вона Дві венери з рожевими мітками І зав"язані як одна й одна тіла теплого нитками нитками ІІ куплет
Сімдесятий дощ тої вулиці Змив усі мої душевні правила Я украв її все відбулося І даремно капканів наставила Я покажу їй де цвіте любов Як віками творили нове життя Але правда ця накриває знов Не моя не моя вона не моя
Приспів:
Плюс не вірив мінус Протилежність не закон Де рожеві діви Лижуть цукор заборон Заливає сіни диким медом і вином Де рожеві діви Лижуть цукор... ІІІ куплет
Сімдесятий лист тої повісті Білим-білим лишився незайманим Тільки краплями моєї совісті І снігами ілюзій завалений
a
b
c
d
e
f
g
h
i
j
k
l
m
n
o
p
q
r
s
t
u
v
w
x
y
z